Понеділок, Вересень 25, 2017
Home > Новини > Право на захист чи право на злочин: про збройове законодавство України

Право на захист чи право на злочин: про збройове законодавство України

В українському суспільстві з новою силою спалахнула дискусія з проблематики ринку зброї, зокрема, короткоствольної. Але, як і раніше, сама ця тема викликає бурхливі обговорення та суперечки.

 

Олександр Соловйов, лідер партії «РОЗУМНА СИЛА» зазначив у своєму блозі, що Україна – єдина в Європі держава, де на сьогодні відсутнє комплексне юридичне рішення всіх аспектів ринку вогнепальної зброї – продажу, покупки та правил безпеки. Парадоксально, але всю потенційно небезпечну сферу обігу зброї в нашій країні регламентує тільки один нормативно-правовий акт – Інструкція до наказу МВС від 28.08.1998 № 622. 

Це внутрішній документ Міністерства внутрішніх справ, який до того ж «юридично прив’язаний» до Закону про власність, що втратив силу з 27 квітня 2007 року. Інструкція не містить однозначних і юридично вивірених відповідей на безліч питань, пов’язаних з придбанням і використанням зброї, що потенційно є джерелом небезпечних юридичних колізій.

А ось закон, який має чітко регулювати відносини в сфері обігу зброї, в Україні фактично відсутній.

Сергій Пашинський, голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони, заявив, що вже восени українці зможуть собі дозволити володіння зброєю. Але не всі громадяни нашої країни, а тільки ті, що служили в армії, МВС і в СБУ.

Виділення силовиків в окрему касту та їхнє озброєння вказує на те, що у влади зростає страх до власного народу. Бажання зберегти в своїх руках «монополію на насильство» доводить: влада бачить в озброєному громадянському суспільстві противника, а не партнера.

Разом з тим влада повністю ігнорує досвід тих постсоціалістичних країн, де, незважаючи на такий же, як і в Україні, рівень збройової культури, свого часу наважилися на прийняття збройового законодавства. В результаті: в Молдові за кілька років відбулося падіння злочинності на 50%, у Польщі злочинність зменшилася на 34%, у Словенії – на 50%, а в країнах Прибалтики – на 40%. 

Ще одним важливим моментом, який зовсім не подобається силовикам, є той факт, що дозвіл на володіння короткоствольною зброєю завжди призводить до скорочення чисельності працівників силових структур.

Це пояснюється тим, що падіння рівня злочинності неминуче призведе до скорочення зайнятості правоохоронців. А скорочення працівників означає і зменшення фінансування, що, в свою чергу, зменшує варіанти «розпилу» державних коштів.

Цього року бюджет МВС становить близько 46 млрд грн державних коштів. Це колосальні гроші для злиденної, економічно «угробленої» України. Адже зекономлені кошти можна було б спрямувати до медицини, освіти, науки, соціальної сфери – вони принесуть більше користі пересічному громадянину.

Україні потрібний закон, який розставить всі крапки над «і» та однозначно розтлумачить: хто, з якого віку, на яких підставах, на яких умовах, якою зброєю міг би володіти та за яких обставин використовувати. І цей закон повинен бути однаковим для всіх. Тільки за таких умов він принесе користь нашій державі та зможе покласти край цим багаторічним дебатам і суперечкам.

Ми маємо зрозуміти, що легальна зброя у громадян є засобом самозахисту та індивідуальної оборони. Світова статистика впровадження вільного ринку зброї прямо доводить, що узаконення володіння зброєю дисциплінує суспільство.

Можна довго прикриватися відсутністю збройової культури, а можна, нарешті, на державному рівні почати цю саму культуру розвивати та виховувати. Влада повинна усвідомити, що громадянське суспільство – не ворог держави, а її партнер. А легально озброєне суспільство – вже не просто партнер, а сильний і дисциплінований союзник.


 

Publication author

Офлайн 3 дні

Розумна сила

Коментарі: 1Публікації: 197Реєстрація: 18-06-2017

Залишити відповідь

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Пароль не введено
*

Генерація паролю