Неділя, Січень 21, 2018
Home > Новини > ТРИ РЕФОРМИ, які стосуються кожного

ТРИ РЕФОРМИ, які стосуються кожного

Цієї осені наш уряд закидав українців різноманітними реформами. Його можна зрозуміти, адже МВФ поставив жорсткі вимоги: без реформ не буде чергового траншу.

А тому, поспішаючи і не заглиблюючись у подробиці, а часто навіть не керуючись Конституцією України, наші «слуги народу» видали нам плоди «колективного розуму», сповнені протиріч і неясностей.

Медична реформа

Одна з найбільш суперечливих реформ. Суть нової медреформи – законодавча монетизація системи охорони здоров’я. Впроваджується держстрахування. Держава виставить перелік безкоштовних медпослуг. За решту доведеться платити через касу. Кожен українець має підписати угоду із сімейним лікарем, терапевтом або педіатром про надання медпослуг. У Міністерстві цю реформу називають первинним страхуванням. Зарплата лікаря залежатиме від кількості прийнятих пацієнтів. За кожного пацієнта Національна служба здоров’я платитиме лікарні 210 грн на рік, а медзаклад розподілятиме гроші на зарплати або закупівлю нового обладнання. З 2018 року на нову систему перейдуть лікарі-фахівці: кардіологи, офтальмологи, травматологи тощо. У 2019-му вона охопить спеціалізовану медицину: інститути ендокринології, раку й акушерства.

Безкоштовними залишаться тільки екстрена, паліативна та первинна медична допомога. Вони отримуватимуть гроші за рахунок державного страхування. Інша медицина стане частково платною з 2019 року. Пацієнту доведеться частково оплачувати медичну допомогу через касу, частину платитиме держава. Щорічно МОЗ встановлюватиме єдині для всієї країни тарифи на медпослуги. Соціально незахищеним верствам населення надаватимуть адресну допомогу з бюджету.

Медичне співтовариство категорично проти реформи від МОЗ. Вона не узгоджена з профспілками, місцевими громадами та в деяких положеннях суперечить принципу децентралізації.

Також експерти відзначають, що реформа порушує Конституцію, де записано, що кожен українець має право на безкоштовну медичну допомогу. Тепер його право обмежують переліком процедур.

Незрозумілим залишається і питання фінансування. За словами в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, з 2017 по 2020 роки обсяги фінансування охорони здоров’я збільшаться з 25 до 85 млрд грн. Однак голова профспілки працівників охорони здоров’я Вікторія Коваль заявляє, що на сьогоднішній день МОЗ заборгував медикам понад 86 млн грн. Відсутні терміни погашення заборгованостей.

«Нова реформа – звичайна легалізація приватних платежів і перетворення їх на обов’язкові. Жодних передумов для якісного зростання рівня медицини в країні ми не спостерігаємо. Людям просто доведеться офіційно платити за все, – прокоментував медичні зміни Олександр Соловйов, Голова партії «РОЗУМНА СИЛА». – Навіть ті послуги, що були безкоштовними або умовно безкоштовними, стануть значно дорожчі. Доплати навіть за вторинну допомогу можуть бути дуже великі – прості люди їх не потягнуть».

Медична реформа абсолютно не гарантує, що перехід до платної медицини буде переходом до нового, якісного рівня медицини та гідного фінансування медичної сфери.

Освітня реформа

Українські «реформатори» заявили, що прийняття Закону «Про освіту» дозволить здійснити всеосяжну освітню реформу, яка має підвищити якість освіти та конкурентоспроможність молодого покоління на ринку праці. Однак ці гучні запевнення розбиваються об текст закону.

Наріжний камінь будь-якої української реформи – її фінансування. Реформі освіти потрібно, як заявляє уряд, близько 90 млрд грн, однак де їх взяти, не кажуть. Збільшення фінансування освіти в наступному році заплановано лише на 18%, що й близько не дає суми, яка необхідна для її якісної перебудови. Водночас Верховна Рада піднімає свої витрати на 37%, а Кабмін – на 28%!

Олександр Соловйов відзначає, що сам закон рясніє численними спірними нормами, серед яких і впровадження 12-річного навчання в школах. Профільна освіта в старшій школі – правильний шлях, однак влада не здатна забезпечити перехід до дійсно профільної освіти в старшій школі: немає ні освітніх програм, ні підготовлених фахівців, ні навчальних посібників і методик.

Побоювання викликає загравання влади з релігійними організаціями, мабуть, з метою заручитися підтримкою такого впливового інституту, як церква. Новий закон говорить: «Приватні навчальні заклади мають право визначати релігійну спрямованість власної освітньої діяльності». Це розбігається зі статтею 35 Конституції України, де зазначено, що Україна – світська держава. Клерикалізація навчання загрожує освітньому процесу: релігійні догмати можуть входити в протиріччя зі світською навчальною програмою, її науковими теоріями.

Непродуманою виглядає ідея інтеграції предметів у школах. Наприклад, хімію, фізику, біологію, астрономію, екологію та географію об’єднують у дисципліну «Людина та природа». Влада замість поглиблення знань пропонує нам шлях узагальнень і поверховості. Якщо замість 6 викладачів потрібен буде тільки один – що робити з рештою?

І найрезонансніше: стаття 7 цього закону, яка визначає мовні питання реформи, наробила багато шуму в українському суспільстві та викликала обурення міжнародної спільноти. Уряд готує хвилю жорсткої українізації. Навчання на мовах нацменшин залишиться тільки в молодших класах, а з 5 класу здійснюватиметься виключно українською мовою. Тобто школи з викладанням мовами нацменшин фактично скасовуються. Це загрожує посиленням протистояння в суспільстві замість його консолідації.

Питання надання якісної та сучасної освіти українцям невирішене. Закон про освіту не є ані глибоким, ані продуманим, ані інноваційним, а деякі його пункти звернені в минуле, а не майбутнє. Він не пропонує нічого якісно нового. Це просто сумнівна надбудова на морально та фізично застарілій будівлі нашої освіти. Наша школа і далі готуватиме наших дітей до життя у світі, якого не існує.

Пенсійна реформа

11 жовтня резонансна пенсійна реформа набула чинності: парламент і Президент протягли її під гучні обіцянки покращити якість життя пенсіонерів.

Пенсії перерахують за новою формулою, що передбачає їхнє підвищення від 50 до понад 1000 грн кожному пенсіонеру. Також на 140 грн збільшилася мінімальна пенсія (до 1452 грн). Скасовано податок для працюючих пенсіонерів. Однак, незважаючи на позитивні моменти, експерти відзначають: з огляду на зміни багато українців навряд чи взагалі зможуть до пенсії дожити.

Сама реформа не передбачає прямого підвищення пенсійного віку, однак значно підвищуються вимоги до страхового стажу, що необхідний для отримання пенсії. Це призведе в найближчі 10–12 років до значного скорочення кількості пенсіонерів, збільшення фактичного пенсійного віку (адже чимало претендентів на заслужений відпочинок не зможуть заробити необхідний стаж) і до зниження розміру більшості пенсій до мінімальних.

Мінімальний страховий стаж збільшуватиметься на 1 рік кожні 12 місяців до 2028 року. Таким чином, з 2028 року для виходу на пенсію в 60 років потрібно мати 35 років страхового стажу.

Пенсійна реформа – об’єднання меду та дьогтю, що властиве будь-яким реформам у нашій країні, тільки в цьому випадку дьогтю в рази більше, ніж меду. Так, кардинальне переформатування пенсійної системи назріло вже давно, адже розмір українських пенсій – найнижчий у Європі. Проте мінімальні кроки, які здійснює сьогодні уряд, зумовлені не плачевним рівнем життя наших пенсіонерів, а зобов’язаннями перед Міжнародним валютним фондом.

Бажання наших можновладців якнайшвидше виправдати надії іноземних кредиторів цілком зрозуміле. Незрозуміле інше – як виживати українським пенсіонерам на жебрацькі виплати, які під соусом «реформи» готує влада. Адже реформою ці зміни назвати не можна. Це не реформа – це зміни умов виходу на пенсію та умов нарахування пенсійних виплат. Однак пенсійна система не змінюється, залишаючись однорівневою, солідарною. А в країні, де дуже низькі офіційні зарплати, не може бути високих пенсій. І вольовим рішенням підняти пенсію неможливо.

Тільки перехід до накопичувального рівня здатний подолати ту тотальну несправедливість, яка в нашій країні називається пенсійною системою. Але такого переходу нова реформа не передбачає.

Підбиваючи підсумки (проміжні підсумки, адже поки в наших піар-реформаторів є шанс на отримання чергового траншу від МВФ, вони не посоромляться все сильніше затягувати паски на українцях), можна зазначити: ці реформи є цинічним і нахабним нехтуванням потреб українців та інтересів нашої держави.

Цю ситуацію слід докорінно змінити, оскільки ми не хочемо втратити свою країну, не бачимо без неї свого майбутнього. Ми хочемо мирно жити, працювати, розвиватися та виховувати дітей у власній незалежній, демократичній та заможній державі. Потрібний лише розумний та комплексний підхід до управління країною.


 

Залишити відповідь