Чому «європейські» закони не допоможуть українським дітям з інвалідністю

Президент Порошенко підписав закон про доступ до освіти дітей з особливими потребами.

Як встигла поінформувати його прес-служба, цей закон передбачає «реалізацію міжнародних та європейських стандартів щодо захисту прав та законних інтересів осіб із особливими освітніми потребами…» Словом, ще одна сфера, де в нас скоро буде «як у Європі». Наміри, звісно, хороші. Бо проблема інклюзивного навчання дійсно актуальна і назріла.

За даними Міністерства соціальної політики, з 1990 року кількість людей з інвалідністю в Україні зросла вдвічі. Близько 165 тисяч – це діти. Для цих людей головна проблема – рівний доступ до всіх можливостей. Починаючи з вільного пересування (навіть виходу з власного житла), закінчуючи освітою та роботою.

Ганна Левчук, заступник Голови партії «РОЗУМНА СИЛА» пропонує звернути увагу на шокуючі факти: «У нас вкотре влада декларує свої «європейські» наміри, але що маємо на ділі? В Україні з понад 17,3 тис. шкіл лише трохи більше 1 тис. залучені до інклюзивного навчання. Понад 50 тис. школярів з особливими потребами не мають доступу до середньої освіти. Тобто інклюзія у нас охоплює лише 7% населення. У Італії цей показник – 99%. У сусідній Польщі – 42%».

І ще трошки наших реалій: у жовтні 2017 року трапився шокуючий інцидент: Генпрокуратура порушила справу за шахрайство щодо одного з проректорів київських вузів, яка привласнювала кошти за навчання дітей-інвалідів.

«Європейські» стандарти забезпечення доступом до освіти треба починати «здалека» – з викорінення корупції, з облаштування навчальних закладів елементарними речами для людей з особливими потребами, з роз’яснення владі на місцях, що це необхідно робити. Бо більшість витрат покладена саме на місцеві бюджети. Але якщо на рівні навчальних закладів кошти розкрадаються, то що вже говорити про місцеву владу? У більшості регіонів також не виплачуються асистентам вчителів та педагогам інклюзивних класів 25% доплати. А в розвинених країнах це обов’язково.

Дуже важливо створити умови. Бо від того, що «нагорі» прийняли черговий закон, ні батькам «особливих» дітей, ні самим дітям не стане комфортніше у суспільстві. Не стане зручніше пересуватися містом без пандусів чи ходити у школу, де не облаштований спеціальний туалет. Тому почніть з конкретних справ, шановні посадовці. А вже тоді розповідайте про Європу!