Новорічний український націоналізм

Олександр Савченко: «Праворадикальні угруповання сьогодні є некерованою безконтрольною силою і несуть пряму загрозу українському суспільству».

У перший день року в Києві пройшов огляд націоналістичних сил.

Перше січня кожного року — день у всьому світі млявий. Люди сплять і доїдають після Нового року. Свято це сімейне, добре і п’яне. Займатися політикою, справою вкрай брудною, в такі світлі дні не хочеться анітрохи. Але в Україні завжди були свої національні особливості. У перший день року у нас відбувається огляд націоналістичних сил. Цього року огляд був, напевно, одним із найсумніших за його недовгу історію в Києві. Ні, з явкою ніби все було в порядку. «Свобода» політична сила в країні найдисциплінованіша. Накази, рознарядки і постанови в партії виконуються беззаперечно, національна диктатура — це вам не жарти. Це вам не всякі БПП або НФ, забиті під зав’язку політичними повіями, що перебігають між партіями, туди де ситніше і тепліше.

Людей на марші було досить, що не менше ніж зазвичай, ну принаймні останні пару років. Проблема полягала в іншому. Націоналісти йшли понуро, гасла кричали слабо, а коли справа дійшла наприкінці до мітингу, то слухати його залишилося щонайбільше пара сотень людей, з яких половина були журналісти і переодягнені чекісти. Кілька чергових промов Карася, Іллєнка та ще когось нагадували недорогу халтуру. Вони бадьоро кричали в мікрофон звичний текст, але якось без запалу, що аудиторія тонко відчувала, а тому відповідала на гасла зовсім вже втомлено. Якісь молоді партійні витівники влаштували з факелів прямо на Хрещатику велике таке вогнище, ну не викидати ж недогоріле добро без діла. І багаття зібрало куди більше партактиву на нього подивитися, ніж бажаючих послухати в протилежному кутку Майдану Карася, який надсаджувався, вигукуючи гасла. Приїхала пожежна машина незабаром закінчила це свято націоналізму, але Карасю такий поворот подій ніяк не допоміг. Слухати його ніхто так і не пішов. А тому він припинив виступ перед невдячною аудиторією журналістів. Мітинг закінчився неймовірно швидко. «Свободі» не було чого сказати своєму партактиву.

Розійшлися активісти, журналісти і чекісти. На Майдані залишилася купка радикальних старих націоналістів, які відпрацювали на радянську Україну все своє життя, а потім були пограбовані в незалежній Україні. Вони палко обговорювали на морозі, як врятувати батьківщину, а Карась з Іллєнком вже давно поїхали додому. З днем ​​народження вождя, дорогі наші націоналісти.

Праворадикальні угруповання сьогодні представляють собою некеровану безконтрольну силу і є прямою загрозою для українського суспільства. Вони називають себе патріотами, але ненависть, агресія і нетерпимість не мають нічого спільного з патріотизмом. Національну ідею не можна побудувати на ненависті. Вона повинна бути заснована на розбудові, на взаємоповазі.

Олександр Савченко,

Заступник голови політичної партії «РОЗУМНА СИЛА»