Передвиборчі фокуси Порошенка. Другий раз обдурити Україну йому не вдасться

Петро Олексійович самостійно висунувся у президенти. Зверніть увагу, не партія БПП, найбільша українська парламентська сила, висунула його на вищу посаду в країні, а він — самовисуванець.

П’ять років Блок Петра Порошенка і сам Петро Порошенко управляли країною, а як прийшов час підбити підсумки свого правління, Петро Порошенко вирішив, що нічого спільного в політичному плані з блоком імені себе він мати не хоче. Грамотний політичний хід. Дві кульгаві політичні качки в одній дірявому човні явно до іншого берега не допливуть. Це про Петра Олексійовича і Блок імені Порошенка. А тому Порошенко стрімко позбувся свого блоку... щоб не ганьбитися. Президент дуже хоче бути президентом знову, і тому готовий на будь-які політичні, і не тільки, хитрощі.

Старанно трудиться найбільша в історії України команда політтехнологів, придумуючи, як би нас, українських громадян, ще раз обдурити. Не сумнівайтеся: Петро Олексійович буде лазити на бульдозери, молитися до посиніння у всіляких храмах від Вінниці до Єрусалиму, їздити верхи на танках, гарматах, літаках і буде жваво ораторствувати на чужій для нього українській мові — аби залишитися президентом України. Інакше йому не можна, адже якщо він вибори програє, то доля Януковича здасться пану Порошенку санаторієм. Страшно навіть подумати, що з ним буде, к величезному задоволенню всього українського народу. Його судитимуть за всі роки його кривавого антиукраїнського правління.

Президенту Порошенку перш ніж йти на вибори, слід відзвітувати перед народом за виконану на президентському посту роботу, за ті обіцянки, що він давав на минулих президентських виборах, адже як йому вірити вдруге, якщо він не виконує обіцянки, зроблені в перший раз. Звітувати він, однак, явно не збирається — він дає нові обіцянки, що в корені суперечать тим, що він робив в минулий раз.

Давайте згадаємо все. Адже його обрали як єдиного, здавалося, адекватного політичного діяча на тлі купки безперспективних, які рвалися тоді, в 2014 році, до влади. Він єдиний в ті шалені дні дійсно заліз на горезвісний бульдозер, щоб зупинити натовп розлючених особистостей, згодом гордо названих «Правим сектором». Пан Кличко теж ходив поговорити з цими особистостями — вони кинули йому в обличчя борошно, він щось пробуркотів у відповідь, розвернувся і пішов додому, митися. Кого тоді було вибирати: Парубія, Турчинова, Тягнибока, Юлю на візку? Порошенко ж вийшов і пообіцяв, що, ставши президентом, все це безумство, агресію та війну негайно зупинить. Кіно з бульдозером бачила вся країна — і йому повірили, адже більше було нікому. Порошенко пообіцяв зупинити війну, яку встигли почати «лідери революції», але люди були також упевнені, що він поверне в країну і здоровий глузд, оскільки війна була вищою формою божевілля, що прийшло до України.

Порошенко не просто нічого не зробив — він зробив усе навпаки. Він привів озвірілих «псів війни» до влади, а ті у свою чергу розв’язали повномасштабну війну, кінця і краю якій не видно. Він більше не сперечається з «Правим Сектором», тепер він роздає їм ордена, Парубій керує парламентом, Турчинов — Радою Безпеки. За п’ять років свого правління пан Порошенко розвалив країну в буквальному сенсі слова. Сьогодні Україна — держава, що не відбулася: розколота, залежна, злиденна, з якої біжать усі, хто може, і де йде нескінченна війна... війна, яку пан Порошенко обіцяв закінчити за два тижні. Про свободу і демократію, про європейські цінності, заради яких і почалося все на Майдані, ніхто сьогодні навіть не згадує. Все вийшло навпаки. Скажіть, про яку демократію сьогодні можна говорити в Україні, якщо дві найбільші політичні сили в країні називаються Блок Петра Порошенка і Блок Юлії Тимошенко. Культ особистості, жорстка цензура, методи тоталітарного режиму, «Муссолінщина», якщо не сказати жорсткіше, стали реальністю сьогодення. Своїми кривляннями на політичній сцені, криками про 1000 гривень солдатам за день війни та іншими витівками Порошенко дійсно нагадує Муссоліні тим, хто дивився історичну кінохроніку.

Партія «РОЗУМНА СИЛА» закликає громадян України згадати все — згадати, як все починалося і чим все обернулося, згадати, що нам обіцяли і що в реальності зробили. Ми закликаємо більше не вірити політикам, які брешуть. Перевірити ж їх на щирість не складно, потрібно тільки згадати все.

Якщо ми хочемо миру, спокою і достатку, пора міняти владу законним шляхом — голосуванням на виборах і вибором нових облич, нових політиків. Ми віримо в майбутнє України, ми віримо, що наша країна прокинеться, почне відроджуватися і розквітне! Все буде добре, коли ми всі візьмемося за розум.